І так... Почнемо з того, що виїхати з України ми хотіли давно. Ще задовго до "революції" і "війни" на Сході. Причина була тільки одна - хотілося кращого життя для себе і майбутніх дітей. Не потрібно відразу кричати про те, що і в Україні можна достойно жити з головою на плечах і прямими руками. Це все так... При бажанні, можна більш-менш облаштувати свій маленький світ. Можна купити квартиру чи будинок, зробити ремонт, побудувати високий паркан, завезти меблі та техніку, придбати автомобіль а дітей відправити в елітну закриту школу. Але з навколишньою реальністю всерівно доведеться перетинатися. Доведеться їздити по наших дорогах, платити хабарі (практично всюди і за все), ходити по брудних вулицях і під'їздах, хвилюватися за дружину та дітей, які пізно повертаються додому і т.д. А витрачати своє життя на те, щоб перевиховувати 80% бидлуватого населення не бачу сенсу. Як Ви вже зрозуміли, палким патріотом мене назвати важко... Але досить про це. Кожен народ має те, на що заслуговує.
Поїхали далі... Спочатку планували емігрувати в Канаду або Австралію, на інший кінець світу. Всі ці питання, варіанти і можливості дуже детально вивчалися. Результати виявилися невтішні. По-перше, весь процес займає біля 3-ох років і ніхто не гарантує позитивну відповідь. По-друге, легально емігрувати можна тільки в трьох випадках :
Потім була "революція", потім на Сході почалася "війна-АТО". Скажу чесно, що навіть у мене з'явилася надія на те, що хоча би цього разу все зробимо не через заднє місце. Але далі, наші барани, знов обрали олігарха в президенти. Після цього повернувся мій друг, який був під Амвросієвкою та Іловайськом. Пізніше, він отримав 2 роки умовно, бо не хотів повертатися на фронт. А далі почалося : курс долара, "котли", мобілізації і скандали...
І найголовніше, почалися творитися дивні речі на кордонах інших країн. Всі зрозуміли, що тепер кількість потенційних біженців та нелегальної робочої сили з України виросте в рази. Для подачі документів - місячні черги, а самих документів треба значно більше, ніж раніше. Стало зрозуміло, що Польща - це єдине "вікно в Європу", яке от-от закриється.
Тому, не довго думаючи, знайшли в Варшаві адвоката. Відкрили фірму, отримали бізнес-візи, зібрали речі, документи на собаку, погрузилися в автомобіль... 5 год. в дорозі і ми вже проходили таможню на Україно-Польському кордоні...
Звичайно, що Польща це не Канада, і далеко не Австралія. Але життя тут разів в десять краще, ніж на нашій рідній Україні. Так що на даний момент, ми задоволені і ні про що не жалкуємо. Якщо Вам цікаво, то більше інформації знайдете на сторінках цього блогу. Всього хорошого ! :)
Поїхали далі... Спочатку планували емігрувати в Канаду або Австралію, на інший кінець світу. Всі ці питання, варіанти і можливості дуже детально вивчалися. Результати виявилися невтішні. По-перше, весь процес займає біля 3-ох років і ніхто не гарантує позитивну відповідь. По-друге, легально емігрувати можна тільки в трьох випадках :
- Ви висококваліфікований дипломований спеціаліст і людей Вашої професії в цих країнах дуже не вистачає. (Я, зі своїм дипломом менеджера, там не потрібен).
- Ви зірка спорту, естради чи кіно світового рівня (Це також не про мене).
- Ви можете інвестувати в економіку, на той час, біля 850 тис. доларів. Причому, потрібно показати звідки взялися ці гроші і доказати їх легальне походження (І в цьому випадку, хто би міг подумати, трохи не вистачило).
Потім була "революція", потім на Сході почалася "війна-АТО". Скажу чесно, що навіть у мене з'явилася надія на те, що хоча би цього разу все зробимо не через заднє місце. Але далі, наші барани, знов обрали олігарха в президенти. Після цього повернувся мій друг, який був під Амвросієвкою та Іловайськом. Пізніше, він отримав 2 роки умовно, бо не хотів повертатися на фронт. А далі почалося : курс долара, "котли", мобілізації і скандали...
І найголовніше, почалися творитися дивні речі на кордонах інших країн. Всі зрозуміли, що тепер кількість потенційних біженців та нелегальної робочої сили з України виросте в рази. Для подачі документів - місячні черги, а самих документів треба значно більше, ніж раніше. Стало зрозуміло, що Польща - це єдине "вікно в Європу", яке от-от закриється.
Тому, не довго думаючи, знайшли в Варшаві адвоката. Відкрили фірму, отримали бізнес-візи, зібрали речі, документи на собаку, погрузилися в автомобіль... 5 год. в дорозі і ми вже проходили таможню на Україно-Польському кордоні...
Звичайно, що Польща це не Канада, і далеко не Австралія. Але життя тут разів в десять краще, ніж на нашій рідній Україні. Так що на даний момент, ми задоволені і ні про що не жалкуємо. Якщо Вам цікаво, то більше інформації знайдете на сторінках цього блогу. Всього хорошого ! :)
Немає коментарів:
Дописати коментар